Коли ти був і молодий, і вродливий, і не зрікався пристрасно ні жінок, ні вина, гордо граючи на дорогому полотні марнославства, прикрашаючись золотом гнилих перемог, не знаючи ні пекла, ні раю; з впевненою ходою в кожному несамовитому кроці, в якій відбивалися вигини народних блукань, і тільки в простоті розкривалася їхня суть; яка безшумно рухалася, краплею дощу, падаючи на давно неголене підборіддя.
Барон Самеді досі чекає на роздоріжжі душі померлих, які прямують до Гвінеї.
Немає коментарів:
Дописати коментар