Молода сиділа на ґанку, впливаючи в косу барвисті стрічки, і з ясним сонцем, і з золотими зорями, і з натхненним вітром, і з хвилями свавільними, плела і тихо промовляла:
"Нехай мій чар всіх зачарує, щастя і горя не буду знати, як на зорі, вмию своє обличчя росою, і буду сяяти, як зоряна цариця, мій коханий любитиме і поважатиме мене і не знатиме іншої, нехай дивиться тільки на мене, нехай милується тільки мною, нехай слухає тільки мене, нехай служитиме мені одній, зв'язую серця стрічкою навіки, вплітаючи в косу і міцно кріплю наші дороги на віки."
Створивши оберіг на любов, подивившись на небо, посміхнулася.
!Творили наші пращури багато повсякденно-чарівного.
Творіть і ви, і буде вам щастя.
Немає коментарів:
Дописати коментар