Щоб відчепилися вороги, нарешті.
Це всім відомий ритуал, дієвий.
Булатні ножі, сталеві голки,
Коліть, вирізайте мозок у мого ворога,
Злодія, супостата.
В очах його світло закривайте,
З рук і ніг його рух виймайте,
Живіт його дуйте, розривайте,
Шишками йому ноги обмотайте.
Чорне для нього біле,
Червоне для нього сіре.
Нехай він двері не знайде,
Рука його скобку не візьме,
Вікна він не побачить,
Не вкраде, не скривдить.
Ховаю я його дорогу,
Посилаю йому тугу, тривогу.
Собака йому птах,
Вовк йому лисиця,
Гівно для нього мед,
вогонь для нього лід.
Нехай мозок його розум переверне,
Не згадає нічого і не зрозуміє:
Ні імені свого, ні роду,
Ні від якого він племені й народу.
Згортаю я його в тартари:
У могилу, землю, пустелю.
Як мрець не вийде зі своєї могили,
Так і він не вийде з мого кола.
Будьте Ви, мої слова, міцні,
Лепкі, невідступні, невідкупні:
Ні сивим, ні молодим, ніяким.
Віднині й на віки віків.
Амінь. Амінь. Амінь.
Після цього лягайте спати.
